Декілька в’язнів збирали придорожнє сміття, як раптом їхньому наглядачу Джеймсу стало зле. Вони кинулися йому на допомогу і зрозуміли, що він потребував невідкладного медичного втручання. Один із в’язнів узяв телефон Джеймса і покликав на допомогу. Пізніше департамент шерифа висловив подяку в’язням за допомогу наглядачу. Адже вони могли залишити його без уваги (а з Джеймсом трапився інсульт), а то й втекти.

Вчинок в’язнів нагадує вияв доброзичливості Павла і Сили під час їхнього ув’язнення. Після того, як їх роздягнули, побили та ув’язнили, стався такий сильний землетрус, що з в’язнів поспадали кайдани та відчинилися усі двері (Дії 16:23-26). Тюремний наглядач, прокинувшись, одразу припустив, що в’язні втекли, і вирішив накласти на себе руки. Він знав, яким жорстоким буде покарання. Коли Павло вигукнув: “Всі ми ось тут!” (в. 28), наглядача настільки вразили нехарактерні для в’язнів дії Павла і Сили, що йому захотілося більше дізнатися про Бога, Якому вони поклонялися, і в Якого він, зрештою, також повірив (вв. 29-34).

Наше ставлення до інших відображає наші вірування і цінності. Якщо ми вирішуємо замість зла зробити добро, наші дії можуть викликати в людей бажання дізнатися про Бога, Якого ми знаємо і любимо.