Весняна погода радувала свіжістю, а дружина на пасажирському сидінні була кращим з можливих супутників. Але вся ця краса могла обернутися трагедією, якби не яскравий червоно-білий знак, який сповістив мене, що я попрямував не туди. При повороті я недостатньо вивернув кермо і побачив прямо перед собою цей знак, супроводжуваний написом: “В’їзд заборонено”. Звичайно, я відразу вжив заходів, але здригнувся від думки про те, що могло статися з моєю дружиною, зі мною та іншими людьми, якби я проігнорував знак, який повідомляв, що я рухаюся в хибному напрямку.

Заключні слова апостола Якова підкреслюють важливість виправлення. Хто з нас не потребував, аби небайдужі до нас люди “повертали нас назад” від шляхів або дій, від рішень або прагнень, які б могли виявитися шкідливими? Хто знає, якої б шкоди було завдано нам або іншим, якби хтось у належний час сміливо не втрутився?

Яків наголошує на цінності доброго виправлення: “Хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває” (Як. 5:20). Виправлення є проявом Божої милості. Нехай наша любов і турбота про добробут інших спонукає нас говорити і діяти у такий спосіб, аби Господь міг “навернути” цих людей (в. 19).