Одна жінка поступила зі мною дуже погано: несправедливо звинуватила і розповсюдила плітки. Природно, у мене став накопичуватися гнів. Хотілося, щоб всі дізналися, як вона себе повела, і щоб вона постраждала так само, як я через неї. Я кипіла від обурення до тих пір, поки не розболілася голова. Але коли почала молитися, щоб біль відійшов, Святий Дух вказав мені на мою помилку: я думала про помсту і при цьому просила у Бога полегшення. Якщо я вірила, що Він може про мене подбати, то чому я не довірила Йому свою ситуацію? Знаючи, що ображені люди часто ображають інших, я попросила Бога допомогти мені простити жінку і знайти шлях до примирення.
Псалмоспівець Давид розумів, як складно довіряти Богу, коли терпиш несправедливість. Хоча він усіма силами намагався бути вірним слугою, цар Саул через заздрощі намагався вбити його (1 Сам. 24:2-3). Доки Бог вирішував ситуацію і готував Давида до царювання, той страждав, втім все одно вирішив не шукати помсти, а шанувати Бога (вв. 4-8). Давид зробив усе можливе для примирення з Саулом, довірившись Богу (вв. 9-23).
Коли здається, що кривдникам усе сходить з рук, ми намагаємося відновити справедливість. Однак завдяки дії Божої милості в наших серцях і в серцях інших людей ми здатні прощати так, як і Він нас простив, та отримати благословіння, які Він для нас приготував.
