Моя знайома планувала провести в парку захід і запросила взяти в ньому участь усіх місцевих дітлахів. Вона раділа можливості поділитися своєю вірою з іншими людьми.
На допомогу собі жінка покликала трьох своїх онуків і двох учнів. Вона роздала завдання, спланувала кількість ігор та інших заходів, приготувала їжу та біблійну історію про Ісуса, яку мала представити дітям, і стала чекати, коли вони прийдуть.
Жодна дитина не прийшла у перший день. Так само було і другого дня, і третього. Втім кожного дня моя подруга проводила всі заходи зі своїми онуками і помічниками.
На четвертий день вона помітила родину, яка влаштувала собі поблизу пікнік. Жінка запросила дітей погратися. Прийшла одна маленька дівчинка. Вона з ними погралася, скоштувала їжу і послухала історію про Ісуса. Можливо, дівчинка пам’ятатиме про ці миті багато років. І хто знає, яким буде наслідок? Через Послання до галатів Бог нас підбадьорює: “Роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро” (Гал. 6:9-10).
Не турбуйтеся про кількість та інші видимі прояви успіху. Наше завдання бути вірними Богу в тому, що він доручив нам, а жнива залиште Йому. Результати визначає Бог.
