Коли ми з чоловіком досліджували невелику пересічену місцевість у штаті Вайомінг, на кам’янистому сухому місці, де росли бур’яни – полин, кропива та колючий кактус, я помітила соняшник. Він не був високим, як зазвичай, але яскравим, чому я дуже зраділа.

Ця неочікувана яскрава пляма у важкопрохідній місцевості нагадала мені, наскільки нудним і сумним може здаватися життя, навіть для віруючого в Ісуса. Труднощі можуть здаватися нездоланними, а молитви – непоміченими, як це здавалося псалмоспівцю Давиду: “Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, – бо я бідний та вбогий!” (Пс. 85:1). І ми також, як він, прагнемо радості (в. 4).

Втім далі Давид каже, що ми служимо вірному (в. 11), “довготерпеливому і многомилостивому” Богу (в. 15), Який рясно виявляє любов до всіх, хто кличе до Нього (в. 5), і Який відповідає (в. 7).

Іноді у безрадісних місцях Бог посилає соняшник – підтримку від друга, підбадьорливий вірш або біблійний уривок, чудовий схід сонця – усе, що допомагає з більшою ясністю та надією рухатися вперед. Навіть якщо ми досі очікуємо на день, коли Бог нас врятує від труднощів, давайте промовимо разом із псалмоспівцем: “Великий-бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти – Бог єдиний” (в. 10).