Тіффані прокинулася у цілковитій пітьмі літака канадської авіакомпанії. Пристебнута ременем безпеки, вона безтурботно спала весь час, поки пасажири виходили і літак паркувався в ангарі. “Чому ніхто її не розбудив? Як вона тут опинилася?” Струснувши головою, вона намагалася пригадати, що сталося.

Чи опинялися ви у місці, в якому ніколи не очікували опинитися? Ви надто молоді, щоб захворіти на невиліковну хворобу. Остання перевірка була чудовою, чому ж вас усунули з посади? Раніше ви насолоджувались найкращими роками свого шлюбу, а тепер починаєте все з початку, як батько-одинак чи мати-одиначка з роботою на півставки.

“Як я тут опинився?” – можливо, думав Йов, коли “сидів серед попелу” (Йов 2:8). Він за одну мить втратив дітей, багатство і здоров’я. Йов не міг зрозуміти, як він тут опинився, проте знав, що йому треба дещо пам’ятати.

Йов пам’ятав свого Творця і Його доброту до нього. Він сказав своїй дружині: “Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?” (в. 10). Йов пам’ятав, що міг покладатися на Божу вірність. Тому він плакав. Він кричав до небес. Він тужив, однак мав надію: “Я знаю, що мій Викупитель живий… і з тіла свого я Бога побачу” (Йов 19:25-26). Йов ухопився за цю надію, пам’ятаючи, як усе починалося і як усе має скінчитися.