“За мене й досі моляться?” Таким було одне з перших питань, які місіонер задавав своїй дружині кожного разу, як вона приходила до нього у в’язницю. Його несправедливо звинуватили та на два роки ув’язнили за віру. Через погані умови та вороже ставлення у в’язниці його життя часто перебувало в небезпеці, тому віруючі в усьому світі щиро за нього молилися. Місіонер хотів бути впевненим, що вони не перестали молитися, бо він вірив, що Бог дієвим чином використовував їхні молитви.

Наші молитви за інших людей, особливо за тих, кого переслідують за віру, є дуже цінним даром. Про це апостол Павло ясно каже, описуючи коринтським віруючим труднощі, яких він зазнав під час місіонерської подорожі. Він був настільки “обтяжений”, що “не надіявся навіть жити” (2 Кор. 1:8). Однак далі Павло сказав, що Бог його врятував, і описав засіб, завдяки якому Він це зробив: “Покладаємося, що й ще визволить Він, як поможете разом і ви молитвою за нас” (2 Кор. 1:10-11).

Завдяки нашим молитвам Бог звершує в житті віруючих велике благо. Одним з найкращих способів виявити любов до інших – молитися за них, тому що своїми молитвами ми відкриваємо двері для допомоги, яку може надати лише Бог. Молячись за інших, ми любимо людей Божою силою. А любити більше і сильніше, ніж Він, не може ніхто.