Здавалося, що вірш на листівці, яку отримала Ліза, не відповідав її обставинам: “І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора, повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!” (2 Цар. 6:17). “У мене рак! – подумала вона у замішанні. – Я щойно втратила дитину! Вірш про ангельських воїнів мене не стосується”.

Втім “ангели” почали з’являтися. Її відвідали і вислухали ті, хто подолав рак. А чоловік раніше повернувся з військового завдання за кордоном. З нею помолилися друзі. Однак найбільше вона відчула Божу любов, коли до неї з двома упаковками серветок прийшла її подруга Петті. Поклавши на стіл серветки, подруга почала плакати. Петті розуміла. У неї також були викидні.

“Значення останнього прояву любові перевершило все попереднє, – каже Ліза. – Тепер листівка набула для мене значення. Мої «ангельські воїни» перебували зі мною завжди”.

Коли в Ізраїль вторглося вороже військо, Єлисея захищало ангельське військо. Втім слуга Єлисея не бачив ангелів. “Що будемо робити?” – заголосив він до пророка (в. 15). Тоді Єлисей просто помолився: “Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!” (в. 17).

Якщо ми дивимось на Бога, наша криза покаже, що справді є важливим, і що ми не самотні. Ми пізнаємо, що Бог нас ніколи не залишає. Він дивовижним чином виявляє до нас Свою любов.