Я вже декілька місяців листувався з молодим чоловіком, який глибоко розмірковував про віру. Одного разу він написав: “Ми не більше ніж крихітні, мініатюрні і нескінченно малі цятки на часовій шкалі історії. Хіба ми щось значимо?”

Ізраїльський пророк Мойсей погодився б: “Дні літ наших… швидко минають, і ми відлітаємо” (Пс. 89:10). Швидкоплинність життя може нас непокоїти і спонукати думати про свою незначущість.

Однак ми маємо значення, тому що наш Творець сильно і навіки нас полюбив. У своїй поемі Мойсей молиться: “Насити нас… Своїм милосердям” (в. 14). Ми – важливі, бо маємо значення для Бога.

Ми також маємо значення, тому що можемо виявляти Божу любов до інших. Якщо залишаємо після себе спадщину Божої любові, то ми не є незначущими, навіть попри короткотривалість життя. Ми живемо на землі не для того, щоб заробити гроші і жити в своє задоволення, а для того, щоб показати людям Бога, виявляючи Його любов.

І останнє. Попри тимчасовість земного життя ми є вічні створіння. Завдяки воскресінню Ісуса Христа ми будемо жити вічно. Ось що мав на увазі Мойсей, запевняючи нас, що Бог наситить “нас уранці Своїм милосердям”. Того “ранку” ми прокинемося для вічного життя і вічної любові. Якщо це для когось не має значення, тоді я не знаю, що взагалі має значення.