Ви напевно чули відому байку, можливо, навіть читали вірш про двох впертих цапків, які зустрілися на вузькому містку через гірську річку і ні за що не хотіли поступатися один одному. “Вперлися ніжками, вдарились ріжками – стук-стук, аж пішов понад річку гук. Отак цапки билися, аж у річку з кладки звалилися”.
Байка чудово зображує людську природу. Нам властива “потреба” бути правими, і ми схильні її задовольняти навіть згубними способами!
На щастя, Бог може пом’якшити вперті людські серця. Розуміючи це, апостол Павло з любов’ю звернувся до двох жінок з церкви у Филипах, які між собою посварилися (Фил. 4:2). Закликавши віруючих мати “ті самі думки” про жертовну любов, що й у Христі (Фил. 2:5-8), апостол Павло попросив їх допомогти цим жінкам, цінним співробітницям у благовісті (Фил. 4:3). Схоже, що примирення і мудре рішення потребувало спільних зусиль всієї громади.
Безумовно, треба твердо стояти за істину, втім християнський підхід має суттєво відрізнятися від підходу впертого цапа! Є багато речей, які зовсім не варті суперечок. Можна сваритися через кожне дріб’язкове питання і знищити себе (Гал. 5:15). Однак можна і проковтнути свою гордість, прийняти мудру пораду і прагнути єдності з братами та сестрами.
