Я насторожено і схвильовано заходила до кабінету свого нового керівника. Попередній керівник був суворим чоловіком і часто доводив мене та інших співробітників до сліз. Тепер я думала: “Яким буде мій новий бос?” Втім щойно я зайшла до нового керівника, як мої страхи зникли. Він тепло привітав мене і попросив розповісти про себе і про свої розчарування. Новий начальник уважно слухав, і за добрим виразом його обличчя та лагідними словами я зрозуміла, що він справді турбувався. Будучи віруючим в Ісуса Христа, він став моїм наставником, натхненником і другом.
Апостол Павло був духовним наставником Тита, свого “щирого сина за спільною вірою” (Тит. 1:4). У листі до Тита апостол Павло надав йому корисні настанови щодо його ролі в церкві. Тит не тільки навчав “здоровій науці” (Тит. 2:1), але й був прикладом творення “добрих діл”, виявляв “у навчанні непорушеність” та казав “слово здорове, неосудливе” (вв. 7-8). Як наслідок, Тит став для Павла партнером, братом і співробітником (2 Кор. 2:13; 8:23), а також наставником для інших.
Багатьом із нас допомагав наставник (вчитель, тренер, дідусь, бабуся, молодіжний лідер або пастор), який направляв нас знанням, мудрістю, підбадьоренням і вірою в Бога. А хто може отримати користь від духовних уроків, які ви пізнали у своїй подорожі з Ісусом?
