Побачивши Ральфа, який зі сльозами на очах сидів на землі, Джен, співробітниця парку розваг, побігла йому на допомогу. Ральф, хлопчик з аутизмом, плакав, бо атракціон, на який він чекав увесь день, зламався. Джен не стала закликати його швидше підвестися або просто не засмучуватися. Натомість вона, зважаючи на його почуття, сіла поруч з Ральфом на землю і дала йому можливість виплакатися.
Її вчинок слугує чудовим прикладом, як треба допомагати тим, хто перебуває в скорботі або страждає. Святе Письмо розповідає про велику скорботу Йова після втрати дому, стад (джерел його доходу), здоров’я та одночасної смерті десятьох дітей. Дізнавшись про страждання Йова, його друзі “поприходили кожен з місця свого… щоб похитати головою над ним та потішити його” (Йов. 2:11). У своїй скорботі Йов сидів на землі. Прибувши до нього, друзі сіли разом із ним, і так сиділи сім днів, не промовивши ні слова, тому що бачили глибину його страждання.
Пізніше друзі Йова почали давати йому недоречні поради. Однак упродовж перших сімох днів вони надали йому безцінний дар присутності. Можливо, ми не розуміємо чийогось болю, втім нам необов’язково його розуміти, щоб виявити до людей свою любов просто перебуваючи з ними поруч.
