На написання глибоко особистої пісні кантрі-співака Кріса Степлтона “Тато більше не молиться” надихнули батьківські молитви про нього. У пісні пояснюється, що молитви батька припинилися не через розчарування та втому, а через його смерть. Степлтон уявляє, що тепер його батько розмовляє з Господом Ісусом не в молитві, а особисто.

Спогади Степлтона про батьківські молитви нагадують про ще одну батьківську молитву за сина. Незадовго до своєї смерті цар Давид вжив підготовчих заходів для передачі царського трону своєму сину Соломону.

Зібравши народ з нагоди помазання Соломона на царя, Давид почав молитися, як він це неодноразово робив. Згадуючи про Божу вірність до Ізраїлю, цар Давид молився, аби народ залишався вірним Господу. Потім він додав особисту молитву за свого сина, благаючи Бога: “А моєму синові Соломонові дай серце ціле, щоб виконувати заповіді Твої, свідоцтва Твої та устави Твої” (1 Хр. 29:19).

У нас також є дивовижний привілей вірно молитися за людей, яких Бог помістив у нашому житті. Наш приклад вірності може справити незгладимий вплив, який лишатиметься і після нашої смерті. Після смерті Давида Бог продовжував відповідати на його молитви за Соломона та Ізраїль. Вплив наших молитов так само триватиме і після нас.