Низький голос пілота знову оголосив про затримку. Сидячи біля вікна в літаку, який вже близько двох годин стояв на місці, я розчаровано зітхнула. Після тривалого робочого тижня я прагнула комфорту і відпочинку вдома. “Скільки ще чекати?” Визираючи в ілюмінатор, окроплений дощовими краплями, я помітила маленький зелений кущик трави, що ріс між злітно-посадковими смугами. Дивне видовище посеред суцільного бетону.

Будучи досвідченим пастухом, Давид добре знав про необхідність надавати вівцям відпочинок на зелених пасовищах. У Псалмі 22 він виклав важливий урок, який допоможе йому у виснажливі дні царювання над Ізраїлем. “Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду, – на пасовиськах зелених оселить мене… Він душу мою відживляє” (Пс. 22:1-3).

У бетонних джунглях аеропорту, під час затримки польоту і попри брак комфорту та відпочинку, Бог, мій Добрий Пастир, направив мій погляд на кущик зеленої трави. У стосунках з Господом я можу виявляти Його постійне забезпечення відпочинком, де б я не була, і за умови, що я помічаю цей відпочинок і приймаю його.

Я добре засвоїла урок: шукайте зелень. Вона є. З Богом ми ні в чому не відчуваємо нестачі. Він селить нас на зелених пасовищах. Він відживляє наші душі.