Понад п’ятдесят років мій батько завжди прагнув якнайкраще відредагувати тексти. Він не лише шукав помилки, але і намагався покращити текст з точки зору ясності, логіки, читабельності та граматики. Виправлення батько робив зеленим кольором, а не червоним. Він вважав зелений колір більш “дружнім”, на відміну від червоного, який міг зашкодити новачку чи ослабити впевненість письменника. Батько намагався лагідно показати кращий спосіб.

Ісус також виправляв людей з любов’ю. Стикаючись із лицемірством фарисеїв (Мт. 23), Він їм суворо докоряв, однак все одно їм на користь. У випадку з Мартою було достатньо лише лагідного виправлення (Лк. 10:38-42). Якщо фарисеї нехтували Його докорами, то Марта залишалася одним із Його найкращих друзів (Ів. 11:5).

Виправлення може бути некомфортним, і мало хто його любить. Іноді через власну гордість нам складно його прийняти. У книзі Приповістей багато сказано про мудрість і також зазначено, що уважність до “навчання життя” є ознакою мудрості та розуміння (Пр. 15:31-32).

Боже любляче виправлення допомагає нам відкоригувати свій напрям і безупинно слідувати за Ним. Ті, хто відкидає Божі настанови, суворо попереджені (в. 10), однак ті, хто сприймає їх у силі Святого Духа, отримають мудрість та розуміння (вв. 31-32).