“Чому в статуй зламані носи?” Це перше питання, яке відвідувачі ставлять Едварду Блейбергу, куратору єгипетського мистецтва в Бруклінському музеї.

Блейберг не може приписати це природному руйнуванню, бо носів немає навіть у намальованих двовимірних фігур. Він припускає, що таке руйнування було навмисним. Вороги прагнули вбити єгипетських богів, і наче намагалися “схопити їх за ніс”. Загарбницькі війська відбивали в ідолів носи, аби ті не могли дихати.

Справді? І це все? Фараон мав розуміти, що з такими богами він перебував у скрутному становищі. Так, у нього було військо і відданий йому народ. Євреї були змученими рабами, лідером яких був біженець на ім’я Мойсей. Однак Ізраїль мав Живого Бога, тоді як фараон – лише удаваних богів. Десять наступних кар підтвердили примарність їхнього існування.

Ізраїль відзначав перемогу святом опрісноків, цілий тиждень споживаючи прісний хліб (Вих. 12:17; 13:7-9). Дріжджі символізували гріх, і Бог хотів, аби Його народ пам’ятав, що своїм порятунком він зобов’язаний Богу.

Святе Письмо говорить, що ідоли мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать, мають вуха й не чують, в їхніх устах нема віддиху! Господь пропонує нам вічне життя. Прийдіть до Бога, Який дає вам дихання, і покойтеся в Його люблячих руках.