Більшість самоанських хлопчиків наносять тату, які символізують їхню відповідальність перед своїм народом і вождем. Тому цілком очевидно, що руки членів самоанської команди з регбі вкриті цими тату. Однак, прибувши до Японії, гравці усвідомили, що їхні символи можуть викликати негативні асоціації в місцевих жителів. Отже, самоанці в прояві дружби стали носити одяг з рукавами тілесного кольору, приховавши під ними татуювання. Капітан команди пояснив: “Ми з повагою ставимося до… поглядів японців. І хочемо бути певні, що наш зовнішній вигляд не викликає жодного негативу”.

В епоху особистого самовираження важливо пам’ятати про необхідність самообмеження, про яке Павло писав у Посланні до римлян. Він казав, що іноді любов вимагає обмеження власних прав на користь інших. Інколи любов нас стримує, замість того, щоб просувати нашу свободу. Апостол розповів, що дехто в церкві вважав, що може “їсти все”, тоді як інші споживали лише “ярину” (Рим. 14:2). Це може здаватися несуттєвим питанням, однак у першому столітті дотримання старозавітних дієтичних законів викликало суперечки. Павло закликав “не… осуджувати один одного” (в. 13) і звернувся до тих, хто вважав себе вільним їсти все: “Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться” (в. 21).

Не завжди треба робити все, що ми вільні робити. Інколи нас стримує любов.