Джордж Уайтфілд (1714–1770) був одним із найбільш обдарованих та ефективних проповідників, який привів до віри в Ісуса тисячі людей. Втім його дії викликали неоднозначну реакцію. Іноді його звичай проповідувати просто неба (щоб збирати великі натовпи) зазнавав критики з боку тих, хто сумнівався в щирості його мотивів і вважав, що проповідувати треба лише в церковній будівлі. В епітафії на могилі Уайтфілда відображена його відповідь критикам: “Я терпляче чекаю на судний день, коли всім буде показаний мій характер. Я хочу, аби після моєї смерті на моїй могилі було написано наступне: «Тут лежить Джордж Уайтфілд. Яким він був – покаже великий день»”.

Давид, зазнаючи жорстокої критики з боку інших людей, також ввіряв себе в Божі руки. Коли Саул хибно звинуватив Давида в бунті, той мусив ховатися в печерах від царського війська. Давид написав, що перебуває “серед левів”, чиї “зуби – як спис той та стріли, а… язик – гострий меч” (Пс. 56:5). Втім навіть у таких складних обставинах він звернувся до Бога і віднайшов у Ньому спокій: “Твоє милосердя велике – воно аж до неба, а правда Твоя – аж до хмар” (в. 11).

Якщо інші нас не розуміють або нехтують нами, нашим притулком є Господь (в. 2). Нехай Богу буде вічна слава за Його незмінну і милосердну любов!