Одного разу я виступав на світській конференції для бездітних родин, багато з яких через своє безпліддя розчарувалися в майбутньому. Пройшовши цей шлях особисто, я намагався їх підбадьорити. “Ви можете мати значимість, навіть не ставши батьками, – казав я. – Я вірю, що ви дивовижно створені, і для вас є нове призначення”.

Згодом до мене підійшла жінка і зі сльозами на очах сказала: “Дякую. Через бездітність я почувалася нікчемною, і мені треба було почути, що я дивовижно створена”. Я запитав у жінки, чи вірить вона в Ісуса, на що вона відповіла: “Декілька років тому я залишила Бога, однак тепер знову потребую стосунків із Ним”.

Подібні випадки нагадують мені про глибину Євангелія. Для декого складно отримати статус “матері” і “батька”, а інші, прагнучи кар’єрного росту, втрачають себе через безробіття. Однак завдяки Ісусу ми стаємо Божими “улюбленими дітьми”, отримуючи статус, який ніхто не може забрати (Еф. 5:1). Ми здатні жити в любові. Це і є життєве призначення, яке виходить за межі будь-яких ролей чи посад (в. 2).

Усі люди “дивно утворені” (Пс. 138:14), і ті, які йдуть за Господом Ісусом, стають Божими дітьми (Ів. 1:12-13). Прибувши на конференцію у відчаї, ця жінка залишила її з надією віднайти ідентичність і мету, більшу, ніж цей світ може дати.