Одного разу ввечері я, моя дружина та ще двоє друзів йшли гірською стежкою. Стежина була вузькою з крутими схилами з обох боків.

За поворотом я побачив великого ведмедя, який ішов назустріч нам, озираючись навкруги і нюхаючи повітря. Вітер дув із нашого боку. Ведмідь ще не виявив нашої присутності, однак то було питання часу.

Наша подруга почала діставати фотоапарат. “О, це треба сфотографувати!” – із захватом сказала вона. Натомість я, занепокоївшись, відповів: “Ні, нам треба звідси втікати!” Отже, ми тихо відійшли назад, зникнувши з поля зору ведмедя, і побігли.

Саме так нам треба реагувати на небезпечне прагнення розбагатіти. У самих грошах немає нічого поганого, це просто засіб обміну. Однак ті, хто прагне багатіти, “упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель” (1 Тим. 6:9). Багатство спокушає нас отримувати все більше і більше.

Натомість нам треба бігти “за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю” (в. 11). Ці риси стають більш помітними в нас, якщо ми їх прагнемо і просимо Бога розвинути їх в нас. Саме так ми зберігаємо глибоке задоволення, якого шукаємо в Бозі.