Фермер сів у свою вантажівку і розпочав ранковий огляд посіяного поля. Коли він дістався до найвіддаленішого краю свого маєтку, у ньому почала кипіти кров. Хтось знову скористався віддаленістю ферми і висипав туди сміття.
Складаючи у вантажівку сміттєві пакети з харчовими об’їдками, фермер знайшов конверт, на якому була надрукована адреса кривдника. У фермера з’явилася надто гарна можливість, щоб її проігнорувати. Тієї ночі він під’їхав до будинку кривдника і висипав у його сад не тільки знайдене сміття, але і своє!
Дехто каже, що помста – солодка, однак чи це правильно? У Першій книзі Самуїла розповідається, як Давид і його воїни сховалися в печері, намагаючись втекти від кровожерливого царя Саула. Коли в ту саму печеру для потреби зайшов Саул, воїни Давида вважали, що він отримав чудову можливість помститися (1 Сам. 24:4-5). Натомість Давид не піддався цій спокусі, сказавши: “Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові” (в. 7). Дізнавшись, що Давид зберіг йому життя, Саул вигукнув: “Справедливіший ти від мене” (вв. 18-19).
Якщо ми чи близькі нам люди зазнаємо несправедливості, у нас може з’явитися можливість помститися кривдникам. Чи піддамося ми цій спокусі, як фермер, чи ж навпаки, оминемо її, як Давид? Чи виберемо ми праведність замість помсти?
