Моя родина пам’ятає дідуся Дієркінга як людину сильної віри та молитви. Втім так було не завжди. Моя тітка згадує, як її батько вперше сказав: “Відсьогодні ми почнемо дякувати Богу за їжу”. Свою першу молитву дідусь промовив з хвилюванням, однак на цьому він не зупинився. Наступні п’ятдесят років він продовжував молитися, часто розмовляючи з Богом упродовж кожного дня. Після смерті дідуся мій чоловік подарував бабусі “молитовну квітку”, сказавши: “Дідусь був людиною молитви”. Рішення іти за Богом і щоденно з Ним спілкуватися допомогло йому стати вірним слугою Христа.
У Біблії багато говориться про молитву. В Євангелії від Матвія 6:9-13 Ісус надав учням приклад молитви, навчаючи їх звертатися до Бога зі щирою хвалою в серці. Приносячи до Бога свої прохання, ми віримо, що Він забезпечить нас “хлібом нашим насущним” (в. 11). Каючись у гріхах, ми просимо Його простити нас і допомогти нам уникати спокус (вв. 12-13).
Однак нашою молитвою має бути не лише “Молитва Господня”. Бог хоче, аби ми молилися “усякою молитвою… кожного часу” (Еф. 6:18). Молитва допомагає нам духовно зростати і дає щоденну можливість перебувати в постійному спілкуванні з Богом (1 Сол. 5:17-18).
Якщо ми звертаємося до Бога зі смиренними серцями, які прагнуть спілкування з Ним, Він допоможе нам краще Його розуміти і любити.
