Задзвенів телефон, і я одразу взяла трубку. Мені телефонувала найстарша віруюча в нашій церковній родині, енергійна і заповзята жінка, яка досягла вже майже сторічного віку. Завершуючи написання своєї останньої книги, вона задала мені декілька питань стосовно граматики. І я, як завжди, невдовзі почала вже питати в неї : про життя, роботу, любов і родину. Уроки, отримані нею протягом тривалого життя, були сповнені мудрістю. Вона сказала мені: “Не поспішай”. Однак трохи згодом ми вже сміялися стосовно тих випадків, коли вона сама часто поспішала. Її дивовижні історії були сповнені справжньою радістю.

У Святому Письмі сказано, що мудрість веде до радості. “Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала” (Пр. 3:13). Цей шлях від мудрості до радості справді є біблійною чеснотою. “Бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі” (Пр. 2:10). “Людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість” (Екл. 2:26). “Дороги її – то дороги приємности” (Пр. 3:17).

Розмірковуючи над життєвими питаннями, письменник Клайв Льюїс зауважив, що “радість важлива для небес”. Втім, шлях до неї прокладений через мудрість. Моя подруга, яка дожила до 107 років, з цим би погодилась. Вона йшла до Царя з мудрістю та радістю.