У “Легенді про сонну лощину” Вашингтон Ірвінг розповідає про Іхавода Крейна, шкільного вчителя, який прагнув одружитися на Катріні – чарівній молодій жінці. Ключову роль у цій історії відіграє безголовий вершник, який не дає спокою місцевим жителям. Якось вночі Іхавод зустрічає примарного вершника і з переляку тікає з тієї місцевості. Читачу стає зрозуміло, що цим “вершником” насправді є суперник Іхавода за серце Катріни, який потім на ній одружується.

Ім’я Іхавод вперше зустрічається в Біблії, де з ним також пов’язана сумна історія. Під час війни з филистимлянами Ізраїль приніс на поле бою священний ковчег. Погана ідея. Ізраїльське військо зазнало поразки, а ковчегом заволоділи филистимляни. Хофні та Пінхас, сини первосвященика Ілія, загинули (1 Сам. 4:17). Ілій також помер (в. 18). Коли ці новини почула вагітна дружина Пінхаса, “то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її” (в. 19). Помираючи, вона назвала свого сина Іхаводом (що означає “неслава”), промовивши наостанок: “Відійшла Ізраїлева слава” (в. 22).

На щастя, то був початок значно більшої історії. Божа слава, зрештою, відкрилася в Ісусі, Який сказав про Своїх учнів: “Ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав” (Ів. 17:22).

Ніхто не знає, де зараз ковчег. Втім це неважливо. Через Ісуса Бог дав нам Свою славу!