На початку дев’ятнадцятого століття Томас Карлейль дав почитати свій рукопис філософу Джону Стюарту Міллу. Але так сталося, що рукопис випадково чи навмисно згорів. Іншої копії в Карлейля не було. І він почав писати заново втрачені розділи. Полум’я не зуміло знищити історію, яку він знав напам’ять. Велика втрата призвела до написання грандіозної праці під назвою “Французька революція” .
В останні дні згасаючого юдейського царства Бог промовив до пророка Єремії: “Візьми собі книжкового звоя, і напиши на ньому всі ті слова, що Я говорив тобі” (Єр. 36:2). Послання відображало Божу любов до народу і закликало до покаяння, аби уникнути неминучого вторгнення (в. 3).
Єремія зробив так, як йому було сказано. Незабаром сувій з’явився в царя Єгоякима, який після прочитання демонстративно відрізав від нього частини і кидав у вогонь (вв. 23-25). Вчинок царя лише погіршив ситуацію. Бог наказав Єремії написати новий сувій з тим самим посланням, а про Єгоякима Господь сказав наступне: “Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, а його труп буде кинений на спекоту вдень та на холод вночі” (в. 30).
Можна спалити написані Божі слова, кинувши у вогонь книгу. Можна, але даремно. Боже Слово вічне.
