Коли батько Пріс, який був пастором, відгукнувся на Божий поклик служити на маленькому острові в Індонезії, їхня родина мусила оселитися в напівзруйнованій хатинці, яка колись слугувала притулком для тварин. Пріс пам’ятає, як родина святкувала Різдво, сидячи на підлозі і співаючи пісні, а через солом’яний дах оселі капала дощова вода. Однак її батько сказав: “Пріс, ми бідні, але це не означає, що Бог нас не любить”.

Дехто вважає, що благословенне Богом життя характеризується багатством, здоров’ям і довголіттям. Отже, у період труднощів вони починають сумніватися в Божій любові до них. Однак у Посланні до римлян 8:31-39 апостол Павло нагадує, що ніщо не може відлучити нас від любові Ісуса, у тому числі ні труднощі, ні гоніння, ні голод (в. 35). Основою справжнього благословенного життя є істина, що Бог виявив до нас Свою любов, пославши Свого Сина Ісуса померти за наші гріхи (в. 32). Христос воскрес і тепер перебуває “праворуч” Отця, і заступається за нас (в. 34).

У часи страждань нашою підтримкою може слугувати істина, що наше життя коріниться в жертві Христа. Ніщо, “ні смерть, ні життя… ані інше яке створіння” не може відлучити нас від Його любові (вв. 38-39). Якими б не були наші обставини і труднощі, пам’ятаймо, що Бог із нами, і ніщо не розлучить нас із Ним.