У 2020 році в Еквадорі відбулося виверження вулкану Сангай. Служба Бі-Бі-Сі повідомляла про “темний стовп попелу, що здіймався на висоту понад 12000 метрів”. Сірим попелом і темною сажею вкрилися чотири провінції (приблизно 800 квадратних кілометрів). Небо затьмарилося і потемніло, а повітря настільки забруднилося, що було важко дихати. В інтерв’ю газеті “El Comercio” фермер Фелісіано Інга так змалювала моторошну сцену: “Ми не розуміли, звідки йшов увесь цей пил… Ми спостерігали, як темніє небо, і були охоплені страхом”.

Подібний страх відчували ізраїльтяни, коли стояли біля підніжжя гори Сінай. Вони “поставали під горою, а гора та горіла огнем… а при тому була темрява, хмара та мряка” (Повт. 4:11). Почувся Божий голос, і увесь народ затремтів. Було страшно. Водночас то був дивовижний досвід зустрічі з живим Богом.

“І промовляв Господь”, і вони “голос слів… чули, та виду… не бачили” (в. 12). Голос, який їх лякав, сповіщав їм життя та надію. Бог дав Ізраїлю Десять Заповідей і відновив Свій завіт з народом. Голос з темної хмари не лише сповнював страхом, але й звіщав їм про турботу та любов (Вих. 34:6-7).

Бог неосяжно могутній, приголомшуючий. Однак Він також сповнений любові, яку до нас завжди виявляє. Бог могутній і люблячий. Він Той, Хто нам так потрібен.