Зайшовши в рибальський магазин, чоловік спочатку взяв коробку для снастей. Потім поклав до кошика різне рибальське приладдя: гачки, поплавці, грузила й волосінь. Нарешті він взяв наживку і вибрав вудку з котушкою. “Ви коли-небудь рибалили?” – запитав власник магазину. “Ні”, – відповів чоловік. “Тоді візьміть ще й оце”, – сказав власник і дав йому аптечку першої допомоги. Чоловік погодився, заплатив за товар і пішов рибалити. Однак нічого не піймав, а лише поранив пальці.
Симон Петро, навпаки, був досвідченим рибаком і дуже здивувався, коли одного ранку Господь Ісус наказав йому поплисти на глибину і закинути “на полов свій невід” (Лк. 5:4). Рибалячи вночі напередодні, Симон і його команда нічого не впіймали, однак все одно вирішили закинути невід. І “безліч риби набрали – і їхній невід почав прориватись” (в. 6). Від такого улову обидва човни почали тонути.
Побачивши це, Симон Петро “припав до колін Ісусових” і почав благати: “Господи, – вийди від мене, бо я грішна людина!” (в. 8). Натомість Ісус знав справжню ідентичність Симона і сказав Своєму учню: “Від цього часу ти будеш ловити людей!” Почувши це, Симон та інші учні “покинули все, – та й пішли вслід за” Христом (вв. 10-11). Якщо ми слідуємо за Господом Ісусом, Він допомагає нам пізнавати себе і своє покликання.
