У 1929 році, під час занепаду американської економіки, мільйони людей втратили все. Та тільки не Флойд Одлум. У той час, як усі панікували і продавали свої акції за низькими цінами, Одлум, здавалося, робив безглуздя і, попри невизначене майбутнє країни, скуповував ці акції. Однак “безглузді” дії Одлума окупилися, приносячи йому доходи не одне десятиліття.

Бог закликав Єремію, як здавалося, до цілком безглуздої інвестиції: “Купи… поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї” (Єр. 32:8). То був не час для купівлі полів. Уся країна перебувала за крок від загарбання. “Військо вавилонського царя облягало Єрусалим” (в. 2), і яке б поле не придбав Єремія, воно невдовзі мало перейти у власність Вавилона. Хіба розумно в щось інвестувати, коли невдовзі все буде втрачено?

Однак тільки не у випадку людини, яка слухає Того, Хто бачить майбутнє, якого ніхто не знає. “Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми та поля й виноградники в цьому Краї!” (в. 15). Бог бачив не тільки руїну. Він пообіцяв принести викуплення, зцілення та відновлення. Жодна інвестиція у взаєминах з Богом або в служінні Йому не є безглуздою. Це наймудріше рішення, якщо до нього спонукає Бог, і важливо, аби ми молитовно шукали Його волю. “Безглузде” інвестування в інших за Божим покликом має значення для всього світу.