Під час літньої навчальної програми мій син читав книгу про хлопчика, який хотів піднятися на вершину гори у Швейцарії. Підготовка до сходження займала більшу частину його часу. Коли він нарешті розпочав сходження на гору, усе пішло не за планом. На півдорозі його напарнику стало зле. Хлопчик вирішив припинити сходження і залишився, щоб допомогти йому.
Коли в класі почали обговорювати прочитане, вчитель запитав: “Чи можна назвати головного персонажа невдахою, через те що він не зумів піднятися на гору?” Один учень відповів: “Так, бо в нього ДНК невдахи”. Проте інший учень не погодився, пояснивши, що хлопчик не був невдахою, бо пожертвував чимось важливим заради допомоги іншому.
Відкладаючи власні плани заради допомоги іншим, ми вчиняємо так, як Господь Ісус, Який пожертвував домівкою, джерелом доходу і соціальним статусом, аби подорожувати країною і звіщати Божу істину. Зрештою, Він пожертвував Своїм життям, аби звільнити нас від гріха і показати нам Божу любов (1 Ів. 3:16).
Світський погляд на успіх дуже відрізняється від Божого погляду. Господь цінує співчуття, яке спонукає нас допомагати знедоленим людям (в. 17). Він схвалює рішення, які спрямовані на захист людей. З Божою допомогою ми можемо перейняти Його цінності і присвятити себе прояву любові до Нього та інших людей. А це і є найважливішим досягненням.
