У своїй статті про наставництво Анна Шелл пояснює, що наставники мають підтримувати, заохочувати та надихати інших, однак, “перш за все, добрий наставник вас бачить… Визнання, не у значенні винагороди або популярності, а у значенні «бути побаченим», є базовою людською потребою”. Людям потрібно, аби їх визнавали, знали і довіряли їм.
У Новому Завіті Варнава, чиє ім’я означає “син підбадьорення”, мав дар “бачити” оточуючих людей. У дев’ятому розділі книги Дії розповідається, як він зблизився з Савлом, тоді як інші віруючі “боялися його” (Дії 9:26). Савла (що й Павло він – Дії 13:9 ) знали як гонителя віруючих в Ісуса (Дії 8:3), тому не вірили, “що він учень” (Дії 9:26).
Пізніше між Павлом та Варнавою виникла незгода стосовно того, чи брати з собою Марка, щоб відвідати “братів у кожному місті, де [вони] провіщали Слово Господнє” (Дії 15:36). Павло не вважав за потрібне брати з собою Марка, бо той вже покидав їх раніше. Цікаво, що згодом Павло попросив допомоги Марка: “Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби” (2 Тим. 4:11).
Варнава зумів побачити і Павла, і Марка. Ймовірно, нам теж не завадить така здатність розпізнавати потенціал інших людей. А можливо, нам самим потрібен духовний наставник. Просімо Бога направити нас до тих, кого ми можемо підтримати, і до тих, хто може підтримати нас.
