Гаррієт Табмен не вміла ані читати, ані писати. У підлітковому віці вона отримала травму голови від рук жорстокого рабовласника. Через це вона часто втрачала свідомість, і в неї виникали судоми. Але після того, як вона врятувалася від рабства, Бог використав її для порятунку трьох сотень інших рабів.
Врятовані нею раби прозвали її “Мойсеєм”. Гаррієт дев’ятнадцять разів відважно поверталася до рабовласницького півдня США, аби врятувати інших. Незважаючи на постійну небезпеку для власного життя, вона все одно продовжувала це робити. Щиро віруючи в Ісуса, Гаррієт у кожну подорож брала з собою збірник гімнів та Біблію і просила інших читати їй біблійні вірші, які вона запам’ятовувала, а потім часто цитувала. “Я завжди молюся, – казала вона, – молюся за свою працю. Я завжди розмовляю з Господом”. Вона славила Бога навіть за найменші успіхи. Її життя яскраво відображало настанову апостола Павла для перших християн: “Завжди радійте! Безперестанку моліться! Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі” (1 Сол. 5:16-18).
Якщо ми покладаємося на Бога і перебуваємо в молитві, славлячи Його попри труднощі, Він допомагає нам виконувати найскладніші завдання. Наш Спаситель сильніший за будь-які труднощі. І якщо ми на Нього покладаємося, Він нас поведе.
