У 1925 році Ленгстон Г’юз, письменник-початківець, який працював помічником офіціанта, дізнався, що в їхньому готелі зупинився Вейчел Ліндсей – поет, яким він захоплювався. Г’юз боязко передав Ліндсею декілька своїх віршів, які той згодом завзято вихваляв під час публічних читань. Підбадьорення від Ліндсея призвело до отримання Г’юзом вищої освіти, що посприяло розвитку його успішної письменницької кар’єри.
Невелике підбадьорення може мати велике значення, особливо якщо воно від Бога. Святе Письмо розповідає, як Давид тікав від царя Саула, який шукав “душі його”. У цей час до Давида прибув Йонатан, Саулів син, “і зміцнив його на дусі в Бозі, та й сказав до нього: «Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем»” (1 Сам. 23:15-17).
Йонатан казав правду. Давид стане царем. Дієвість підбадьорення Йонатана пояснюється простою фразою: “в Бозі” (в. 16). Через Ісуса Бог дає нам “вічну потіху та добру надію” (2 Сол. 2:16). Якщо ми перед Ним смиряємось, Він піднімає нас так, як не може підняти ніхто інший.
Оточуючі люди потребують Божого підбадьорення. Якщо ми шукаємо їх так, як Давида шукав Йонатан, і добрим словом або вчинком лагідно вказуємо їм на Бога, то решту зробить Він Сам. Яким би не було земне життя, тих, хто покладається на Бога, очікує яскраве вічне майбутнє.
