Я дуже хвилювалася, коли мій маленький брат переніс операцію. Моя мати пояснила, що “анкілоглосія” – це вроджена вада, з якою народився мій брат, і без вчасної допомоги йому може бути складно їсти і тяжко говорити. Тяжкомовністю можна також назвати стан, коли людина не знає, що сказати, або занадто ніяковіє перед мовленням.

Інколи ми можемо бути недорікуватими в молитві, не знаючи, що сказати. У такі миті здається, що ми можемо промовляти лише завчені релігійні фрази і повторювати їх. Ми направляємо в небеса свої емоції і міркуємо, чи почує їх Бог. Наші думки блукають.

Звертаючись до християн, які жили в Римі, апостол Павло писав, що треба робити, коли ми не знаємо, про що молитися. У таких випадках слід покладатися на допомогу Святого Духа. “Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями” (Рим. 8:26). Слово “допомагає” означає носити важкий тягар, а “невимовні зідхання” вказують на заступницьку присутність Духа, Який несе наші потреби до Бога.

Якщо нам важко молитися, Божий Дух перетворює наше замішання, наш біль і нашу розсіяність на досконалу молитву, яка йде від наших сердець до Бога. Господь слухатиме нас, відповідатиме нам і посилатиме втіху, про яку ми навіть і не думали.