Розчарований корупцією і марнотратством у своєму царстві, корейський цар Йонджо (1694–1776) вирішив усе змінити, і, як наслідок, заборонив традиційне мистецтво вишивання золотими нитками, вважаючи його проявом надмірної розкоші. Невдовзі знання складної техніки вишивання кануло в минуле.
У 2011 році професор Сім Йон Ок захотіла відродити давно забуту традицію. Припускаючи, що золоту фольгу приклеювали на папір із тутового дерева і потім розрізали на тонкі нитки, вона зуміла відтворити процес, відродивши стародавнє мистецтво.
У книзі Вихід ми читаємо про використання дорогих матеріалів при спорудженні скинії, а також про золоту вишивку на священицьких шатах Аарона. Досвідчені майстри “повибивали… золоті бляхи, та й настригли ниток на роботу серед блакиті, і серед пурпуру, і серед червені, і серед вісону” (Вих. 39:3). Що потім сталося з усіма цими витворами мистецтва? Чи ця одежа просто зносилася? Чи вона згодом була розкрадена? Невже все було марним? Зовсім ні! Кожен аспект був втілений, тому що так наказав зробити Господь.
Бог кожному із нас доручив щось робити. Це може бути навіть простим проявом доброти до інших. Не треба непокоїтися стосовно того, що станеться з нашими зусиллями в кінці (1 Кор. 15:58). Будь-яка справа, зроблена для Отця, стає ниткою, що йде у вічність.
