Коли Авраам Лінкольн став президентом США, на нього було покладено завдання вести розділений народ. Лінкольн вважався мудрим лідером і людиною з високими моральними переконаннями. Однак він мав ще одну рису, яка, ймовірно, слугувала основою для всього іншого. Він розумів свою недосвідченість у питаннях, які перед ним постали. Його реакція? Лінкольн казав: “Я багато разів ставав на коліна, усвідомлюючи, що мені більше нікуди йти. Моєї мудрості і моїх якостей було недостатньо”.

Зазнаючи життєвих труднощів та усвідомлюючи власну обмеженість у мудрості, знаннях та силі, ми також розуміємо, що цілковито залежимо від Господа Ісуса, у Якого немає обмежень. Апостол Петро нагадав про цю залежність, коли писав: “Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами” (1 Петр. 5:7).

Божа любов до Його дітей разом із Його абсолютною владою робить Його досконалою Особистістю, до Якої можна звернутися зі своїми слабкостями. І в цьому суть молитви. Ми йдемо до Ісуса з усвідомленням власної неспроможності і Його вічної достатності. Лінкольн казав, що йому “більше нікуди йти”. Втім, осягаючи Божу велику турботу про нас, ми розуміємо: ми справді можемо до Нього прийти, і це чудово!