Коли подруга запропонувала мені поспілкуватися з дівчатами-підлітками на семінарі, присвяченому питанню моральної чистоти, я відмовилася. Переживши складний підлітковий період, я десятиліттями страждала від ран, спричинених моїми аморальними вчинками. Після одруження і втрати першої дитини через викидень, я вважала, що Бог мене карав за мої минулі гріхи. Коли в тридцятирічному віці я нарешті довірила своє життя Христу, то визнала свої гріхи і каялася… неодноразово. Проте мене й досі охоплювали почуття провини і сорому. Як я можу розповідати про Божу благодать, якщо сама не можу у всій повноті прийняти дар Його великої любові до мене? На щастя, Бог із часом звільнив мене від цього тягаря. Завдяки Його благодаті я нарешті прийняла Боже прощення, яке Він увесь цей час мені пропонував.
Бог розуміє наш біль від страждань і наслідків, спричинених нашими минулими гріхами. Однак Він допомагає Своєму народу подолати відчай, залишити гріхи і піднятися з вірою в Його велику “милість” і “вірність” (Плач 3:19-23). У Святому Письмі сказано, що Сам Бог є нашим “уділом”, тобто надією і спасінням, і ми можемо покладатися на Його доброту (вв. 24-26).
Наш співчутливий Отець допомагає нам вірити в Його обітниці. Отримуючи повноту Його великої любові до нас, ми здатні розповсюджувати звістку про Його благодать.
