Ярослав Пелікан, професор Єльського університету, якого вважали одним із “визначних знавців християнської історії того часу”, був відомий своєю вражаючою академічною кар’єрою. Він написав понад тридцять книг і отримав престижну Премію Клюге, як винагороду за його багатотомні твори. Втім один із його студентів згадав найважливіші, на його думку, слова вчителя, які той промовив перед смертю: “Якщо Христос воскрес – усе інше неважливе, якщо ж ні – усе інше також неважливе”.
Твердження професора Пелікана нагадують слова апостола Павла: “Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра наша!” (1 Кор. 15:14). Апостол зробив таке сміливе твердження, бо знав, що воскресіння було не просто дивом, а кульмінацією Божої рятівної праці в людській історії. Обітниця воскресіння була не лише запевненням, що Ісус воскресне з мертвих, але і твердженням, що завдяки Христу до життя повернуться й інші мертві і зруйновані речі (життя, стосунки). Якби не було воскресіння, ми були б у великій біді. Якби не було воскресіння, перемогу б здобули смерть і руїна.
“Та нині Христос воскрес із мертвих!” (в. 20). Знищена Переможцем смерть програла. А Ісус – “первісток” усього подальшого життя. Він переміг зло і смерть, аби ми могли сміливо і вільно жити. Це змінює все.
