Коли під час щотижневого спілкування членів нашої команди служіння Уоррен сказав, що він “відчуває себе порохом”, я зрозумів, що мова йшла про фізичні зміни, пов’язані зі старінням і слабким здоров’ям. Для Уоррена і його дружини, яким вже майже сімдесят років, 2020 рік асоціювався з візитами лікарів, хірургічними операціями і переобладнанням будинку для догляду вдома. Вони вже досягли поважного віку і відчували це.
Необов’язково треба довго жити, щоб відчути власні недоліки, вади і слабкості: фізичні, інтелектуальні, емоційні та духовні. Бог в Особі Свого Сина Ісуса прийшов у цей грішний світ і піклується про тих, хто відчуває складнощі людського існування (Пс. 102:13). Давид написав: “Знає Він створення наше, пам’ятає, що ми – порох” (в. 14). Слово порох повертає нас до книги Буття: “І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею” (Бут. 2:7).
Почуваєтеся порохом? Ласкаво просимо до дійсності земного існування. Однак пам’ятайте, що в мить найбільшої вразливості ми не самотні. Наш співчутливий Бог “знає” і “пам’ятає”. Він виявив Свою любов, пославши Свого Сина, аби дарувати прощення земним людям, таким як ви і я. Яким би не було життя, довіряймо Богу.
