“Мій дорогий друже, іноді здається, що ти хочеш виглядати святішим, ніж ти є насправді”. Ці слова були промовлені з прямим поглядом та щирою усмішкою. Якби це сказав хтось інший, а не мій близький друг та наставник, проникливість якого я дуже цінував, мене б це образило. Натомість я одночасно здригнувся і засміявся, знаючи, що він правий, хоча його слова і “зачіпали”. Іноді, розповідаючи про свою віру, я вживав сленгові слова, які в моїх устах звучали неприродно, що викликало сумніви в щирості моєї оповіді. Мій друг мене любив і намагався допомогти мені бути більш ефективним у свідоцтві про свою віру. Озираючись назад, я вважаю його пораду однією з найкращих, які я коли-небудь отримував.

“Побої коханого вірність показують, – писав Соломон, – а в ненависника поцілунки численні” (Пр. 27:6). Зауваження мого друга відображає істинність цих слів. Я вдячний, що він сказав мені те, що я мав почути, хоча він і розумів, що його слова непросто прийняти. Якщо вам кажуть тільки те, що ви хочете почути, це приносить мало користі, бо може завадити зростанню і розвитку у важливих напрямках.

Відвертість може бути проявом доброти, якщо вона висловлюється в контексті щирої і смиренної любові. Нехай Бог дасть нам мудрості належно її приймати і виявляти, відображаючи Божу турботу.