У своїй книзі “Заклик” Ос Гюннес розповідає історію про Артура Бьорнса, який був головою федеральної резервної комісії США в сімдесятих роках. Єврей Бьорнс почав приходити на заняття з вивчення Біблії, що проводилися тоді в Білому Домі.
Одного дня присутні члени групи з подивом почули, як той помолився: “О, Боже, нехай прийде той день, коли всі євреї пізнають Ісуса!” Але цей подив ще більше посилився, коли Бьорнс продовжив молитву такими словами: “…І нехай усі християни пізнають Ісуса!”
Бьорнс торкнувся дуже болісної проблеми. Хоча ми й називаємося йменням Ісуса Христа, це ще не доводить, що ми дійсно знаємо Його. Чи є в нас особисті стосунки з Ним? Якщо так, то чи ми прагнемо, молимося і працюємо над тим, щоб кожного дня пізнавати Христа все глибше й глибше?
Апостол Петро – чоловік, який добре знав Ісуса Христа, стверджував, що “в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого”, примножується благодать та мир (2 Петр. 1:2). Пізнання Господа Ісуса дарує “усе, що потрібне для життя та побожності” (2 Петр. 1:3). А ще пізнання Христа може допомогти нам розвинути ті риси характеру, які доведуть світові, що ми дійсно маємо з Ним стосунки (2 Петр. 1:5-8).
