Під час відвідин зоопарку я зупинилася перепочити біля лінивця. Тварина висіла догори ногами і здавалася цілком задоволеною своєю повільністю. Я зітхнула. У мене були проблеми зі здоров’ям, які обмежували рух. А мені відчайдушно хотілося рухатися вперед, щось робити. Обурюючись своїми обмеженнями, я хотіла позбавитись цього відчуття слабкості. Спостерігаючи за лінивцем, я побачила, як він простягнув одну лапу і вхопився за найближчу гілку, а потім знову зупинився. Бути в спокої потребує сили. Якщо я хочу бути задоволеною повільним рухом або бути такою ж повільною, як лінивець, мені потрібна неймовірна сила. Щоб довіряти Богу в кожному періоді життя, коли все здається занадто повільним, мені потрібна надприродна сила.

У Псалмі 45 псалмоспівець каже, що Бог не просто дає нам силу, а Він Сам є нашою силою (в. 2). Неважливо, що відбувається навколо нас, “з нами Господь Саваот” (в. 8). Цю істину псалмоспівець переконливо повторює ще раз (в. 12).

У житті нам часто потрібно сповільнювати рух. Якщо ми покладаємось на Божий незмінний характер, то можемо покладатися і на Його силу, який би план або ритм життя Він для нас не призначив.

Хоча ми можемо зазнавати труднощів або нам може бути складно чекати, Бог завжди поряд з нами. Навіть якщо ми не почуваємося сильними, Він допоможе нам тримати в тонусі м’язи віри.