У 1717 році декілька днів лютувала спустошлива буря, яка призвела до великої повені в Північній Європі. У Нідерландах, Німеччині та Данії загинули тисячі людей. Водночас є історичні свідчення про особливу реакцію на лихо з боку щонайменше одного місцевого керівництва. Лідери провінційного нідерландського міста Гронінген скликали всіх на “день молитви”. Згідно з історичними даними, громадяни зібралися в церквах і “годинами слухали проповіді, співали псалми і молилися”.
Пророк Йоіл описує страшне лихо, якого зазнав юдейський народ і яке також спонукало до молитви. Землю вкрила велика зграя сарани, яка “виноград… [зробила] спустошенням… фіґове дерево геть [поламала]” (Йоіл 1:7). Це спустошення знесилювало народ, і пророк молився: “До Тебе я кличу, о Господи” (Йоіл 1:19). Прямо чи опосередковано народи Північної Європи і Юдеї зазнали лиха, яке було наслідком гріха (Бут. 3:17-19; Рим. 8:20-22). Водночас вони усвідомили, що ті періоди спонукали їх звертатися до Бога і шукати Його в молитві (Йоіл 1:19). Господь сказав: “Тому-то тепер… верніться до Мене всім серцем своїм” (Йоіл 2:12).
Якщо ми зазнаємо труднощів або лиха, звертаймося до Бога: можливо, з болем, можливо, з каяттям. І Він, “ласкавий… та милосердний” (в. 13), наблизить нас до Себе, надавши утіху і допомогу, якої ми потребуємо.
