Через тяжку хворобу суглобів Енні Джонсон Флінт перестала ходити невдовзі після закінчення школи. Вона більше ніколи не ходила і в задоволенні власних потреб покладалася на допомогу інших людей. Завдяки тому, що вона писала поеми та гімни, її відвідувало багато людей. Одного разу до неї прийшла дияконіса, яка розчарувалась у власному служінні. Повернувшись додому, вона написала Енні, дивуючись, чому Бог допустив такі труднощі в її житті.

У відповідь Енні надіслала поему: “Бог не обіцяв завжди блакитне небо чи квітучу дорогу по життю”. З власного досвіду вона знала, що страждання можуть траплятися, однак Бог ніколи не залишає тих, кого любить. Він обіцяв дати “благодать для випробувань, допомогу згори, незмінне співчуття, любов навіки”. Зрештою, ця поема стала гімном “Що Бог обіцяв”.

Мойсей також страждав і стикався з ворожнечею, однак він знав, що Бог завжди був поруч із ним. Передавши керівництво над ізраїльським народом Ісусу Навину, Мойсей закликав його бути сильним та відважним, “бо Господь, Бог твій, Він Той, Хто ходить з тобою” (Повт. 31:6). Розуміючи, що при входженні в Обіцяний Край ізраїльський народ зустріне лютих ворогів, Мойсей сказав Ісусу Навину: “Не бійся й не лякайся” (в. 8).

Учні Христа зазнають труднощів, однак у нас є Божий Дух, Який нас підбадьорює. Він ніколи нас не залишить.