Після того, як восьмирічний Габріель переніс операцію по видаленню пухлини мозку, на його голові лишився помітний шрам. Коли хлопчик сказав, що почувається, наче монстр, у його батька, Джоша, виникла ідея. Щоб показати, наскільки сильно він любив сина, Джош зробив у себе на голові татуювання за формою схоже на шрам Габріеля.

За словами псалмоспівця, таку ж емпатичну і співчутливу любов до Своїх “дітей” виявляє Бог (Пс. 102:13). Застосувавши метафору, взяту з людського життя, Давид проілюстрував Божу любов. Він сказав, що вона така ж ніжна, як любов доброго батька (в. 17). Як земний батько виявляє співчуття до своїх дітей, так і Бог, Небесний Отець, виявляє любов і турботу про тих, хто Його боїться. Він – співчутливий Батько.

Якщо ми почуваємося слабкими або вважаємо, що нас ніхто не любить через життєві шрами, то нам слід з вірою прийняти любов Небесного Отця. Він показав Своє співчуття, пославши Свого Сина, Який заради нашого спасіння “душу Свою… поклав був за нас” (1 Ів. 3:16). Завдяки цьому ми не лише можемо відчути Божу любов до нас, але і побачити її на хресті. Хіба ви не раді, що в нас є Первосвященик, Який може “співчувати слабостям нашим” (Євр. 4:15)? Його шрами можуть це підтвердити.