Імпала, яка належить до сімейства антилоп, здатна стрибати на три метри у висоту і на десять у довжину. Це неймовірні здібності, які, безумовно, дуже важливі для виживання в дикій африканській природі. Втім у зоопарках їх тримають у місцях з огорожею не вище одного метра. Як такий низький паркан здатен утримати цих “спортивних” тварин? Це можливо тому, що імпали ніколи не стрибнуть, допоки не побачать, де їм приземлитися. Паркан тримає їх всередині, бо вони не можуть побачити, що перебуває за його межами.

У цьому ми, люди, майже нічим не відрізняємося від імпал. Перед тим, як рухатись далі, ми хочемо знати, яким буде результат. Втім у житті віри таке трапляється рідко. У листі до коринтської церкви апостол Павло нагадав: “Бо ходимо вірою, а не видінням” (2 Кор. 5:7).

Господь Ісус вчив нас молитися: “Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі” (Мт. 6:10). Однак це не означає, що ми знатимемо результат наперед. Жити вірою означає довіряти Божим благим намірам, навіть якщо вони покриті тайною.

У будь-якій невизначеності ми можемо покладатися на Божу незмінну любов. Що б не траплялося в нашому житті, “ми… пильнуємо… бути Йому любими” (2 Кор. 5:9).