“Диво-пес Боббі”, коллі змішаної породи, загубився під час літньої відпустки господарів за понад 2 200 миль від дому. Родина відчайдушно шукала свого улюбленця, однак, не зумівши його знайти, з болем у серці повернулася додому.

Через шість місяців, під кінець зими, брудний Боббі з’явився перед дверима рідного будинку в Сілвертоні, штат Орегон. Пес якимось чином подолав довгий та небезпечний шлях, перетнувши річки, пустелю та засніжені гори, аби віднайти шлях до тих, кого він любив.

Ця історія надихнула на написання книжок, знімання фільмів та створення фрески в його рідному місті. Відданість Боббі зворушує, можливо тому, що Бог сповнив наші серця ще глибшим прагненням. Августин сказав: “Ти створив нас для Себе, і наші серця заспокояться лише тоді, коли віднайдуть спокій у Тобі”. Таке ж відчайдушне прагнення Давид висловив у молитві, коли ховався в Юдейській пустелі від переслідувачів: “Боже, Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води” (Пс. 62:2).

Давид прославив Бога, тому що Його милість “ліпша… над життя” (в. 4). Ніщо не зрівняється з пізнанням Бога! Завдяки Ісусу Бог знайшов нас і проклав для нас шлях додому, до Його досконалої любові, наскільки б далеко ми не перебували від Нього. Звертаючись до Бога, ми знаходимо справжній дім свого серця.