Після смерті моєї мами до мене підійшла одна пацієнтка, яка лікувалася від раку разом із нею. “Ваша мама була дуже доброю до мене, – промовила вона, ридаючи. – Мені дуже шкода, що вона померла… а я живу”.

“Моя мама любила вас, – сказала я. – Ми молилися Богу, аби Він дозволив вам і далі бачити, як зростають ваші хлопчики”. Тримаючи її за руки, я плакала разом із нею і просила Бога, аби Він сповнив її серце миром. Я також подякувала Йому, що стан здоров’я цієї жінки покращився, що вона може і далі виявляти любов до свого чоловіка та двох дітей.

На прикладі Йова, який втратив майже все, у тому числі всіх своїх дітей, Біблія показує важкість скорботи. Йова охопила скорбота, і він “упав на землю, і поклонився” (Йов 1:20). Виявивши цілковиту покірність Богу та вдячність, він промовив: “Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я” (в. 21). Йов багато постраждав і згодом пережив відновлення Богом його життя, однак у ту мить він прийняв Божу владу над добрими та поганими обставинами, і навіть радів цьому.

Бог розуміє всі наші емоції. Тому Він закликає нас до відвертості в нашій скорботі. Навіть якщо смуток здається безкінечним і нестерпним, Бог підтверджує, що Він не міняється і ніколи не зміниться. Цією обітницею Бог нас утішає і допомагає бути вдячними за Його присутність.