Десятирічна Лін-Лін нарешті була прийнята до родини, однак вона боялася. У притулку для сиріт, де вона зростала, її карали за найменшу провину. Лін-Лін запитала у своєї прийомної матері, моєї подруги: “Мамо, ти мене любиш?” Коли моя подруга відповіла “так”, Лін-Лін запитала: “І ти все одно мене любитимеш, навіть якщо я зроблю помилку?”

Дехто з нас так само задає подібне питання Богу, якщо відчуває, що чимось Його розчарував: “Ти все одно мене любитимеш?” Ми знаємо, що будемо іноді помилятись та грішити, допоки живемо в цьому світі. І ми розмірковуємо, чи здатні наші помилки вплинути на Божу любов до нас.

Текст Євангелія від Івана 3:16 запевняє нас у Божій любові. Бог послав Свого Сина Ісуса померти заради нас, аби ми, віруючи в Нього, отримали вічне життя. Якщо ж ми віримо в Нього, однак все одно згрішили перед Ним, що тоді? Тоді нам треба згадати, що “Христос умер за нас”, коли ми ще були грішниками (Рим. 5:8). Якщо Він любив нас у нашому найгіршому стані, хіба можна сумніватися в Його любові до нас, коли ми вже Його діти?

Якщо ми грішимо, наш Отець з любов’ю виправляє і дисциплінує нас. Однак це не відмова від нас, це любов до нас (Євр. 12:6). Будемо жити, як Божі улюблені діти, покладаючись на благословенне запевнення, що Його любов до нас незмінна і вічна.