У період самоізоляції та локдауну під час пандемії коронавірусу слова Мартіна Лютера Кінга в його “Листі з Бірмінгемської в’язниці” звучали особливо актуально. Говорячи про несправедливість, він зазначив, що не міг байдуже перебувати в одному місті і не турбуватися про те, що відбувається в іншому. “Ми піймані в щільну сітку взаємності, пов’язані єдиним одягом призначення, – казав він. – Те, що на когось впливає безпосередньо, опосередковано впливає на всіх інших”.

Пандемія COVID-19 так само вказала на нашу взаємопов’язаність, у той час як міста і країни були закриті, щоб зупинити розповсюдження вірусу. Те, що вплинуло на одне місто, невдовзі могло вплинути на інше.

Багато століть тому Бог навчав Свій народ, як виявляти турботу про інших. Через Мойсея Він дав ізраїльтянам закон, аби направляти й допомагати в їхньому спільному житті. Бог закликав “не… наставати на життя свого ближнього” (Лев. 19:16), не прагнути помсти і не ображатися, але “любити ближнього свого, як самого себе” (в. 18). Господь знав, що суспільство почне занепадати, якщо люди не звертатимуть увагу на інших і не цінуватимуть їхнє життя, як власне.

Ми також можемо прийняти мудрість Божих настанов. Виконуючи свої щоденні справи, пам’ятаймо про взаємопов’язаність з іншими людьми і просімо в Бога допомогти нам любити їх і служити їм.